У житті кожної дитини існує чимало ключових етапів: адаптація в дитячому садку, школі, становлення власної особистості, усвідомлення свого місця в сучасному суспільстві. Поряд з цим можна назвати факт професійного самовизначення. Саме від того в який навчальний заклад піде ваша дитина, яку спеціальність вона обере, залежить її подальша кар'єра. Батьки часто приділяють увагу вивченню ринку праці: які професії найбільш затребувані на даний момент, які спеціальності принесуть більший дохід. Але разом з тим важливо приділяти увагу здібностям і бажанням вашої дитини. Можливо, вона може стати прекрасним музикантом, художником, журналістом, або перекладачем. Тоді буде помилкою вчиться на факультетах технічної спрямованості. Саме в цей момент в учнів часто виникає конфлікт між бажанням отримати ту чи іншу спеціальність і рівнем самооцінки, яка часто не збігається з дійсним рівнем психологічних можливостей підлітка, фінансовими можливостями сім'ї. Тому досить значна частина дітей не готова до вибору професії , хоча і має високий рівень домагань.
Поради батькам щодо свідомого обрання професії дітьми
Спостерігайте за інтересами, здібностями, темпераментом, особливостями пам'яті, уяви дитини. Прислухайтесь до її відчуттів, бажань.
Створіть у дитини якнайширше уявлення про світ професій
З метою виявлення професійних інтересів, схильностей та здібностей дитини, скористайтесь послугами профдіагностичного тестування
Проаналізувавши інформацію, допоможіть дитині визначитись з професійним напрямком або кількома професіями, які подобаються
Допоможіть дитині відшукати якнайбільше інформації про ці напрямки, професії – поспілкуйтесь з людьми, які працюють в цих сферах. Визначте, який функціонал потрібно виконувати; якими знаннями, уміннями, навичками та професійно важливими якостями потрібно володіти для зайняття цими видами діяльності.
Запропонуйте дитині сформувати план професійного становлення, де вона зазначить «переваги» та «складнощі» здійснення такого виду діяльності і порівняє отриману інформацію з власними очікуваннями.
Допоможіть дитині сформувати і розвинути навички, які знадобляться у будь-якій професії та будуть корисними завжди, незалежно від того, як швидко вимоги професій змінюватимуться під впливом розвитку технологій, а саме: соціальні навички:
комунікація – розвиток навичок міжособистісного спілкування; мистецтво ведення переговорів; уміння працювати в команді; емоційний інтелект – розуміння власних емоцій та емоцій інших людей і управління ними; вміння навчатись новому; емпатія (співпереживання);
громадська активність;
управління фінансовими, матеріальними, людськими ресурсами, у тому числі уміння ефективно розпоряджатися власним часом (тайм-менеджмент)
гнучкість та адаптивність – здатність пристосовуватись до нових обставин і умов
уміння вирішувати проблемні ситуації
креативність (творчість)
вміння відшуковувати і аналізувати нову інформацію (критичне мислення)
Головне для батьків - розуміти, що вони лише допомагають підлітку визначитися, а зовсім не визначаються замість нього. Допомагають - тому що більшість дітей в 14-16 років ще психологічно не готові зробити вибір самостійно, більш того, значна частина відчуває страх перед необхідністю прийняття рішення. За довгі роки навчання в школі їм пропонували в основному готові рішення, все було відомо наперед і визначено розкладами і навчальними планами. І розгубленість підлітка, коли йому раптом пропонують визначитися в такому архіважливому питанні, цілком зрозуміло. Так, що навряд батькам варто розраховувати на повну самостійність дитини у виборі професії. Підліток підсвідомо чекає ради від старших, навіть якщо прямо він про це не говорить. З іншого боку, не можна повністю знімати з нього відповідальність за його рішення. Важливо, щоб у нього склалося відчуття, що це він так вирішив. Адже якщо підлітку здається, що професію він обрав не сам, то і вчиться він не для себе, сприймаючи навчання як нудний і обтяжливий обов'язок.
ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ
ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ ІНТЕРНЕТ-ІГОР
Інформаційно-освітній ролик про оголені селфі. Чому діти це роблять та що робити, якщо дитина чи підліток надіслав/ла фото?
Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гіpше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.
Чи вмієте ви говорити на мові любові? Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю "мову", дитина краще зрозуміє їx. Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною. Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.
Впевненість у любові оточуючих. Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.
Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.
Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.
Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
Перед нами діти.
Вони поводять себе як діти.
Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.
Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: "скільки не намагайся - вимоги надто високі". А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі. Найголовніше - ЛЮБИТИ!
Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов "по бартеру" -в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.
Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:
Якщо в сім'ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.
Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами "Я тебе люблю".
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: "Ти не міг би...", "Може зробиш...", "Мені було б приємно, коли ти...". Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: "Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою". Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом -значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім'ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.
Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її -хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір'ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.
Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків -почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні "мови" нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту "мову" (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.
Для декого з нас робота з дому – звична справа, але для декого – абсолютно новий досвід, який довелось відчути з запровадженнямкарантину через загрозу поширення коронавірусу. Втім, щоб нові обставини не знизили вашу ефективність, потрібно знати, як правильно працювати у домашніх умовах.
Облаштуйте окреме місце для роботи
Не варто поєднувати місце роботи і відпочинку. Працюючи у ліжку чи на дивані, ви створюєте асоціації між простором для розслаблення та когнітивного напруження. Мозку важлива однозначність: він створює зв’язки між місцем та враженнями, пережитими тут. Об’єднуючи робочі й домашні справи, на ментальному рівні створюємо хаос. А утворені зв’язки і асоціації внаслідок роботи у спальній зоні заважатимуть розслабитися в ній у післяробочий час, триматимуть у постійній напрузі. То ж, навіть якщо ви живете у крихітній квартирі, знайдіть місце, щоб відокремити професійне від особистого.
Виберіть зручний стілець або працюйте стоячи
Під час роботи, начання ми тривалий час перебуваємо практично в нерухомому стані, працюють тільки очі та руки. У такому положенні значне навантаження отримує хребет, здавлюються хребці та перетискаються важливі кровоносні судини і нерви. Це призводить до швидкої втомлюваності. Простіше кажучи те, в якому положенні ви працюєте, впливає на вашу розумову активність.
Відтак важливо підібрати стілець, який би забезпечував хорошу опору спині, «заважав» сутулитися, не перешкоджав нормальному кровообігу.
Можна використовувати й високий стіл, працюючи стоячи. Вчений Петер Катцмажик (Peter Katzmarzyk) під час такої організації роботи вказував на підвищення розумової і емоційної активності, зниженні ризику виникнення серцевих хвороб, зниженні ваги.
Протягом дня міняйте робоче положення: частину роботи виконуйте сидячи, частину стоячи.
Робіть перерви щогодини і, за можливості, виходьте на вулицю щонайменше раз на день
Робота легко може захопити вас на тривалий час, особливо коли вам комфортно у своєму просторі. Сидячий спосіб життя сьогодні назвали новим курінням. Але і стояти по 8 годин на день теж не корисно. Важливо знайти баланс, тобто регулярно змінювати положення тіла.
Встановіть таймер або скористайтеся додатком, який би нагадував вам про відпочинок. Встаньте, зробіть кілька простих вправ. За можливості вийдіть прогулятися у місцях, де не будете контактувати з людьми.
Дотримуйтесь звичного режиму дня та роботи
Прокидатися пізно і працювати у різні години може бути спокусливо, але ви принесете користь своєму психічному здоров’ю та якості роботи, встановивши графік, так ніби ви збираєтесь в офіс.
При цьому не забувайте і про одяг. Від того, у що ви одягнуті залежить і ваша продуктивність. У дослідженні 2012 року було виявлено, що люди, які одягали костюм, думаючи, що він для медичних працівників, демонстрували підвищену увагу. У той час як ті, кому сказали, що це одяг художника, були менш уважними. Тож замість того, щоб залишатися у піжамі цілий день, одягніть одяг, який ви, швидше за все, оберете для офісу.
Запасіться здоровими перекусами та стравами
Коли ви працюєте вдома виникає велика спокуса прогулятися до холодильника. Заготуйте свіжі фрукти та овочі, сухофрукти, які допоможуть вам вгамувати потребу щось пожувати. Натомість цукерки, печиво краще забрати з-перед очей.
Спілкуйтеся щоденно
Важливо мати певний соціальний зв’язок, навіть за відсутності колег. Підтримка соціальних зв’язків покращує загальне самопочуття та допомагає підтримувати мотивацію. Сьогодні є безліч можливостей для проведення онлайн-зустрічей. Зрештою добрим каналом комунікації залишається і телефон.
Встановіть межі робота-гра
В умовах карантину часом складно поєднати спілкування з дітьми та виконання професійних зобов’язань. У даному випадку важливим є створення правил, за яких діти знатимуть, що вас не можна турбувати.
Тереза Дуглас, співавтор «Secrets of the Remote Workforce», працювала вдома з 2010 року. «Діти завжди будуть спочатку вважати вас батьками» – зазначає Тереза. Щоб допомогти їм зрозуміти, коли потрібно її залишити в спокої, Дуглас ставить на двері знак «СТОП на зустрічі». «Це правило в нашому домі. Якщо мої двері зачинені, ви можете постукати один раз, і якщо я не відповім, це означає, що я на зустрічі», – пише Тереза.
Коли діти через вік ще не вміють самостійно розважитися і потребують вашої уваги, ви можете домовитись із рідними, встановивши графік догляду за дітьми та виконанням роботи. Або використовувати час, коли дитина спить.
На час карантину запасіться розмальовками, книгами, розвиваючими настільними та комп’ютерними іграми. Давайте їх дітям порційно. Це допоможе підтримувати постійний інтерес. Карантин – це чудова нагода побути з сім’єю, зміцнити чи відновити втрачені зв’язки.
Підтримуйте чистоту у квартирі
Впевнені, ви запам’ятали та користуєтесь порадами як вберегтися від вірусу. Та не забувайте про елементарні правила гігієни приміщень. Вчені довели, що регулярне провітрювання знижує ризик захворювань, позитивно впливає на здоров’я нервової системи, самопочуття і працездатність. Основною причиною сонливості, головного болю, втоми часто є саме погана циркуляція повітря всередині приміщення.
Провітрювання відрізняється в залежності від пори року. За теплої погоди його можна проводити щогодини по 10-15 хвилин, за холодної – 3-4 рази по 5 хвилин. Провітрювання перед сном протягом 10-30 хвилин покращує якість сну та відпочинку.
Не забувайте і за вологе прибирання. Прибираючи, фокусуйтесь спершу на поверхнях, до яких ви найчастіше торкаєтесь. Особливо поверхні в туалеті, кухні, вимикачі, дверні ручки, пульт до телевізора, ручки холодильника, телефони, дитячі іграшки тощо. Протирайте вологою ганчіркою коридор, адже з вулиці зі взуттям заноситься і бруд, і віруси. Зробіть таке прибирання своєю щоденною звичкою.
Захищайте своє психічне здоров’я
Обмежте перегляд новини та будьте уважні до того, що читаєте. Надмірна зацікавленість темою коронавірусу може призвести до підвищення тривожності і навіть до панічних атак. Обмежте кількість часу для читання соціальних мереж. Щоб уникнути інформаційного перевантаження, поширення паніки, користуйтесь джерелами інформації, які надають лише достовірну інформацію, Це можуть бути Всесвітня організація охорони здоров’я, Центр громадського здоров’я МОЗ України, Львівська міська рада Коронавірус.
Найкраще використати цей час для читання художньої літератури, перегляду фільмів, спілкування з дітьми.
Започаткуйте здорові звички
Як довго ви уникали відвідувати спортзал, пояснюючи це браком часу? Перебування вдома чудова нагода розпочати виконувати вправи. І як зазначає українська легкоатлета Юлія Левченко деякі з них можна робити навіть на дивані. Все, що для цього потрібно – бажання і подушка.
А ще до занять можна долучити дітей. Як партнерів, або і як спортивне спорядження.
Автор: Світлана Стельмах, кандидат педагогічних наук,
доцент, декан Факультету наук про здоров‘я УКУ.
ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ЕПІДЕМІЮ.
Діти відчувають наші тривоги та страхи, тому говорити з ними ПОТРІБНО, не замовчувати складних тем і не ігнорувати цікавість дитини.
Про що варто сказати дитині:
1. «Боятися - це НОРМАЛЬНО. Страх - це почуття, яке допомагає нам бути обережними та піклувалися про своє здоров‘я й здоров‘я інших людей». 2. «Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим, коли ним ділишся». 3. «Страх зменшується, коли ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ, щоб захистити здоров‘я: дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маску та обробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей». Це тимчасові заходи безпеки, які нас захищають. 4. «Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше».
Рекомендації для батьків:
✅Обмежте перегляд новин вдома. Не варто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці ✅ Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого не можуть зробити, а переживати будуть не менше. ✅ Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії - заспокойте її, поясніть, які міри робите ви, щоб захиститися. Запропонуйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецію, ПОГРАЙТЕСЯ з нею. ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси. ✅ Якщо дитина хвилюється за здоров‘я бабусі чи дідуся, нехай поговорить з ними по скайпу, а вони її заспокоять, що РОБЛЯТЬ все, щоб захистити себе. ✅ Створіть щоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання, ігри, перегляд фільму всією родиною тощо.
У житті кожної дитини існує чимало ключових етапів: адаптація в дитячому садку, школі, становлення власної особистості, усвідомлення свого місця в сучасному суспільстві. Поряд з цим можна назвати факт професійного самовизначення. Саме від того в який навчальний заклад піде ваша дитина, яку спеціальність вона обере, залежить її подальша кар'єра. Батьки часто приділяють увагу вивченню ринку праці: які професії найбільш затребувані на даний момент, які спеціальності принесуть більший дохід. Але разом з тим важливо приділяти увагу здібностям і бажанням вашої дитини. Можливо, вона може стати прекрасним музикантом, художником, журналістом, або перекладачем. Тоді буде помилкою вчиться на факультетах технічної спрямованості. Саме в цей момент в учнів часто виникає конфлікт між бажанням отримати ту чи іншу спеціальність і рівнем самооцінки, яка часто не збігається з дійсним рівнем психологічних можливостей підлітка, фінансовими можливостями сім'ї. Тому досить значна частина дітей не готова до вибору професії , хоча і має високий рівень домагань.
Комментариев нет:
Отправить комментарий