Як мотивувати школярів до навчання, враховуючи їхні психологічні особливості
Кожен учитель мріє, щоб його учні із захопленням навчалися. Кожні батьки прагнуть, щоб їхня дитина мала успіхи у навчанні. Для цього існують різні способи мотивацій – оцінки, заохочення, покарання, похвала та інше.
Однак можна помітити, що способи заохочення, які діють на одних дітей, демотивують інших. На це впливає психотип особистості. Отже, знаючи його, можна побудувати ефективну стратегію розвитку дитини.
Психотип – психологічний портрет особистості, що включає вроджені риси характеру та тип реагування, які є сталими.
Пропонуємо 7 найпоширеніших психотипів та практичні поради, як взаємодіяти з дітьми кожного з типів, щоб процес навчання був ефективним.
Психотип «енерджайзер»
Пам'ятаєте мультфільм «Петрик П'яточкін»? Це типовий представник психотипу «енерджайзер». Такі діти надзвичайно енергійні та непосидючі, їм цікаве все довкола. Вони легко контактують з однолітками, а для дорослих є джерелом проблем, адже «енерджайзери» – ще ті бешкетники! Такі діти є ідейними натхненниками, заряджають оточуючих своєю життєрадісністю та позитивом.
Рекомендації: Таким дітям важко сконцентруватися, тому для успішного навчання їм потрібно частіше змінювати види діяльності. Монотонність – ворог номер один для «енерджайзер». Тому в заняття обов'язково потрібно включати елементи гри, чергуючи розумові навантаження з енергійними руханками.
Ці діти надзвичайно допиливі та активні, але їх енергію потрібно направляти в правильне русло, в жодному випадку не пригнічуючи особистість.
Рекомендації: Таким дітям важко сконцентруватися, тому для успішного навчання їм потрібно частіше змінювати види діяльності. Монотонність – ворог номер один для «енерджайзер». Тому в заняття обов'язково потрібно включати елементи гри, чергуючи розумові навантаження з енергійними руханками.Психотип «зірка»
«Зірка» обожнює бути у центрі уваги. Головна мета таких дітей – привернути увагу до себе у будь-який спосіб, для цього підійде як яскравий одяг, так і девіантна поведінка. «Зірки» яскраві та емоційні, легко знаходять спільну мову з оточуючими, бо вміють підлаштовуватись під інших.
Рекомендації: У «зірок» нестабільна працездатність і низька результативність. Надихнути їх щось робити можна тільки через заохочення та похвалу. Якщо «зірки» не отримують схвалення, вони швидко втрачають інтерес до завдання та можуть кинути справу на півдорозі. Такі діти мають нестабільну самооцінку, тому потребують постійної підтримки.
Щоб мотивувати до навчання таких школярів, їхні успіхи та старанність потрібно відмічати та постійно заохочувати.
Рекомендації: У «зірок» нестабільна працездатність і низька результативність. Надихнути їх щось робити можна тільки через заохочення та похвалу. Якщо «зірки» не отримують схвалення, вони швидко втрачають інтерес до завдання та можуть кинути справу на півдорозі. Такі діти мають нестабільну самооцінку, тому потребують постійної підтримки.Психотип «боєць»
Дитина такого типу намагається усе навколо упорядкувати та контролювати, у поведінці інколи агресивна. Все має йти за планом, а речі неодмінно лежати на своїх місцях.
«Бійці» почуваються сповненими сил, коли з чимось/кимось воюють. Їм неодмінно потрібні перешкоди, підкорення вершин. Без цього вони не бачать сенсу діяти. Контакт з іншими дітьми знаходять складно, однак, якщо вдалося подружитися з кимось, – це надовго.
Рекомендації: «Бійця» необхідно навчити контролювати свої емоції. Якщо правильно підійти до процесу навчання, дитина цього психотипу може багато чого досягти, головне правильно поставити мету, обрати чіткий план і дотримуватись суворої дисципліни.
Щоб не виникав надлишок енергії та агресії «бійцю» потрібно більше часу проводити у русі та відвідувати спортивні секції.
Дитина такого типу намагається усе навколо упорядкувати та контролювати, у поведінці інколи агресивна. Все має йти за планом, а речі неодмінно лежати на своїх місцях.Психотип «розумниця»
«Розумники» – милі, тихі та старанні діти. Вони глибоко переживають конфлікти та непорозуміння, постійно дбають про інших, намагаються допомогти та підтримати. Вони не привертають до себе особливої уваги, але водночас докладають максимум зусиль, щоб зробити світ довкола себе кращим.
Рекомендації: Дитина такого психотипу погано переносить великі навантаження, має підвищене почуття відповідальності та тривожності. Під час навчання та виховання намагайтесь менше критикувати таку дитину, а навпаки частіше підбадьорювати.
У проблемних ситуаціях діти-«розумники» схильні звинувачувати у першу чергу себе. Таким дітям варто пояснювати, що усі люди помиляються, і навчити їх не боятися робити помилки.
Рекомендації: Дитина такого психотипу погано переносить великі навантаження, має підвищене почуття відповідальності та тривожності. Під час навчання та виховання намагайтесь менше критикувати таку дитину, а навпаки частіше підбадьорювати.Психотип «геній»
«Генії» постійно живуть у своїх роздумах і фантазіях, інтроверти. Діти-«генії» складно знаходять спільну мову з одноліткам, однак залюбки товаришують зі старшими за віком.
Діти з таким психотипом зазвичай не створюють проблем, з ними легко домовитись та порозумітись дорослим. Вони схильні захоплюватись певною діяльністю, у цей час втрачають почуття часу, годинами щось малюючи, конструюючи чи складаючи.
Рекомендації: Дітям цього психотипу складно виконувати рутинні однотипні завдання. Вони мають високу самооцінку та добре розвинутий інтелект. Тож, щоб мотивувати дитину-«генія» до навчання, необхідно її зацікавити. Творчі та складні завдання викличуть справжнє захоплення у таких учнів та спонукають на досягнення нових успіхів.
«Генії» постійно живуть у своїх роздумах і фантазіях, інтроверти. Діти-«генії» складно знаходять спільну мову з одноліткам, однак залюбки товаришують зі старшими за віком.Психотип «лідер»
Досягнення своєї мети, незважаючи на засоби, – характерна риса «лідера». Він може довго концентруватися на чомусь одному, спокійно і цілеспрямовано йде для досягнення поставленої мети, вміло користуючись ресурсами інших людей.
«Лідери» не будуть роботи того, що їм не вигідно. Зазвичай вони не надто переймаються через критику від байдужих їм людей.
Рекомендації: Щоб знайти спільну мову з таким учнем, необхідно стати для нього авторитетом. У навчанні дітям цього психотипу потрібно ставити чітку мету та завдання.
У вихованні, щоб пом'якшити невідступність та егоїзм «лідера», заохочуйте добрі альтруїстичні вчинки.
Рекомендації: Щоб знайти спільну мову з таким учнем, необхідно стати для нього авторитетом. У навчанні дітям цього психотипу потрібно ставити чітку мету та завдання.Психотип «інтелігент»
Діти цього психотипу підтримують і завжди виконують правила, охайні та педантичні. «Інтелігенти» відрізняються підвищеною емоційністю, тривожністю та вразливістю. Тому можуть себе підсвідомо заспокоювати розгойдуванням на стілці, гризінням нігтів чи олівця.
Такі діти довго адаптуються до змін та з обережністю ставляться до усього нового, однак досить комфортно почувають себе у звичних умовах. Вони сором'язливі, але цілком непогано контактують з однолітками.
Рекомендації: Діти такого типу переважно мають низьку самооцінку, тому особливо гостро потребують схвалення та підбадьорювання. Вони не люблять змагань та публічних виступів.
«Інтелігент» зазвичай засвоює навчальний матеріал повільніше за однолітків, маленькими кроками. Не треба ставити йому за приклад більш успішних однокласників-лідерів, а варто пояснити, що кожен має змагатися у першу чергу із самим собою. Якщо рухатись маленькими кроками, але постійно, то можна досягти мети швидше за того, хто «біжить», але постійно спиняється.
Будуючи комунікацію на основі психологічних особливостей, вам простіше буде знайти спільну мову з кожним учнем. Врахування характерних рис кожного психотипу допоможе правильно побудувати стратегію взаємодії зі школярами та мотивувати їх до навчання відповідним чином.
Джерело: https://vseosvita.ua
Рекомендації: Діти такого типу переважно мають низьку самооцінку, тому особливо гостро потребують схвалення та підбадьорювання. Вони не люблять змагань та публічних виступів.Чому діти брешуть та що з цим робити?
Розглядаємо причини, наслідки та способи боротьби з дитячою звичкою говорити неправду.Батьків, педагогів часто мучить питання – чому дитина бреше? Що її до цього спонукає? Часто дитяча брехня захоплює дорослих зненацька.
Діти брешуть з тих же причин, що і дорослі: аби їх прийняли у компанії, аби отримати увагу, певний статус, завдати комусь болю, чи через страх наслідків викриття неправди.
Та брехня може стати поганою звичкою, бо діти ще не розуміють значення правди так, як її розуміють дорослі. Давайте разом розбиратися, чому ж діти брешуть.
Батьків, педагогів часто мучить питання – чому дитина бреше? Що її до цього спонукає? Часто дитяча брехня захоплює дорослих зненацька.
Діти брешуть з тих же причин, що і дорослі: аби їх прийняли у компанії, аби отримати увагу, певний статус, завдати комусь болю, чи через страх наслідків викриття неправди.
Та брехня може стати поганою звичкою, бо діти ще не розуміють значення правди так, як її розуміють дорослі. Давайте разом розбиратися, чому ж діти брешуть.
1. Фантазія – не брехня
Один різновид брехні – це видавання бажаного за дійсне. Дитина може розказувати про поїздку в якесь цікаве місце, де вона ніколи не бувала, але хотіла потрапити. Інша дитина може повірити, дорослий, який знає правду, замислиться над тим, що стало поштовхом для такої поведінки. А діти створюють власну реальність, знаючи, що у них точно є вдячні слухачі.
Корисні підказки. Правда чи брехня?
Як стверджують психологи, цей етап мине в 7-9 років, бо в цей період образне мислення знижується, а однолітки стають менш довірливими. Використайте цей період для навчання. Якщо ви почули відверту брехню від дитини, будьте обережні у словах. Не опускайтесь до образ чи звинувачень, покажіть, що ви знаєте про брехню, але не сердитесь. Дитина так само вчиться, що не потрібно брехати. Якщо брехня є результатом прихованих бажань, поговоріть про те, як ці бажання втілити в життя.
Що стосується дошкільнят, вони часто не можуть чи не хочуть відрізняти правду від брехні. Для них Білосніжка, трансформери чи ніндзяго – реальні персонажі, які десь існують. До семи років не варто очікувати від дитини вміння відрізняти правду від фантазії. І не знищте в дитині потяг до фантазування, можливо, ви лишаєте світ без визначного письменника.
Один різновид брехні – це видавання бажаного за дійсне. Дитина може розказувати про поїздку в якесь цікаве місце, де вона ніколи не бувала, але хотіла потрапити. Інша дитина може повірити, дорослий, який знає правду, замислиться над тим, що стало поштовхом для такої поведінки. А діти створюють власну реальність, знаючи, що у них точно є вдячні слухачі.
Корисні підказки. Правда чи брехня?
Як стверджують психологи, цей етап мине в 7-9 років, бо в цей період образне мислення знижується, а однолітки стають менш довірливими. Використайте цей період для навчання. Якщо ви почули відверту брехню від дитини, будьте обережні у словах. Не опускайтесь до образ чи звинувачень, покажіть, що ви знаєте про брехню, але не сердитесь. Дитина так само вчиться, що не потрібно брехати. Якщо брехня є результатом прихованих бажань, поговоріть про те, як ці бажання втілити в життя.
Що стосується дошкільнят, вони часто не можуть чи не хочуть відрізняти правду від брехні. Для них Білосніжка, трансформери чи ніндзяго – реальні персонажі, які десь існують. До семи років не варто очікувати від дитини вміння відрізняти правду від фантазії. І не знищте в дитині потяг до фантазування, можливо, ви лишаєте світ без визначного письменника.
2. Вигадані персонажі як елемент реальності
«Хто розлив сік? Це зробило тигреня Макс, воно заходило в гості» – щось подібне можна почути від дошкільняти, адже вигадані персонажі для них так само реальні, як і живі люди. Їм подобається жити у власному світі. Цінуйте уяву дитини та насолоджуйтесь цим етапом, розвивайте дитячу фантазію (і свою власну). Дорослі часто вважають, що важливо, аби все спиралось на реальність, але це не завжди має сенс. Світ дітей – це не тільки те, що є насправді. Вони вигадують, бо це інколи допомагає впоратися з реальним світом, з цими дорослими реаліями, які так складно контролювати.
Якщо ви помітили, що дитина звинувачує уявного друга, запитайте про деталі. Так ви швидше дізнаєтесь правду. Разом з тим запитайте себе, чому малюк хоче, аби ви думали, що він цього не робив. Можливо, ви надто бурхливо реагуєте на різні ситуації?
«Хто розлив сік? Це зробило тигреня Макс, воно заходило в гості» – щось подібне можна почути від дошкільняти, адже вигадані персонажі для них так само реальні, як і живі люди. Їм подобається жити у власному світі. Цінуйте уяву дитини та насолоджуйтесь цим етапом, розвивайте дитячу фантазію (і свою власну). Дорослі часто вважають, що важливо, аби все спиралось на реальність, але це не завжди має сенс. Світ дітей – це не тільки те, що є насправді. Вони вигадують, бо це інколи допомагає впоратися з реальним світом, з цими дорослими реаліями, які так складно контролювати.
Якщо ви помітили, що дитина звинувачує уявного друга, запитайте про деталі. Так ви швидше дізнаєтесь правду. Разом з тим запитайте себе, чому малюк хоче, аби ви думали, що він цього не робив. Можливо, ви надто бурхливо реагуєте на різні ситуації?
3. Бажання порадувати
Діти часто брешуть, бо хочуть порадувати батьків. Якщо у них з’явиться відчуття, що сказане викликає позитивні емоції в оточуючих, то неправда вже не вважатиметься за чимось поганим. Вони часто роблять вибір на користь формування гарного враження зараз, забуваючи, що потім, коли брехня розкриється, ймовірніше за все буде покарання. Дитина робить це без злого умислу, бо хоче, щоб мама просто посміхнулась та сказала «дякую». З часом прийде розуміння, що така тактика не спрацьовує, тому потрібно відразу говорити правду, а ще краще – виконувати прохання.
Діти часто брешуть, бо хочуть порадувати батьків. Якщо у них з’явиться відчуття, що сказане викликає позитивні емоції в оточуючих, то неправда вже не вважатиметься за чимось поганим. Вони часто роблять вибір на користь формування гарного враження зараз, забуваючи, що потім, коли брехня розкриється, ймовірніше за все буде покарання. Дитина робить це без злого умислу, бо хоче, щоб мама просто посміхнулась та сказала «дякую». З часом прийде розуміння, що така тактика не спрацьовує, тому потрібно відразу говорити правду, а ще краще – виконувати прохання.
4. Страх від очікування наслідків
Діти бояться бути покараними, тому брешуть. Страх стирає відчуття провини за сказану неправду. Особливо це актуально для родин, де практикують тілесне чи моральне покарання за провину. Діти, які бояться кари, скажуть усе, аби уникнути її.
Підозрюючи щось неладне, просто скажіть: «Обіцяю, що не буду сердитися за поганий вчинок». І дотримуйтеся свого слова, адже дитина вам довіриться. Слухайте спокійно, запитайте, чому так трапилось, і допоможіть виправити ситуацію. Поясніть, що ви можете розлютитися на брехню, а не на помилку. Кращий спосіб позбавити дитину звички обманювати – підтримувати, коли вона говорить правду.
Діти бояться бути покараними, тому брешуть. Страх стирає відчуття провини за сказану неправду. Особливо це актуально для родин, де практикують тілесне чи моральне покарання за провину. Діти, які бояться кари, скажуть усе, аби уникнути її.
Підозрюючи щось неладне, просто скажіть: «Обіцяю, що не буду сердитися за поганий вчинок». І дотримуйтеся свого слова, адже дитина вам довіриться. Слухайте спокійно, запитайте, чому так трапилось, і допоможіть виправити ситуацію. Поясніть, що ви можете розлютитися на брехню, а не на помилку. Кращий спосіб позбавити дитину звички обманювати – підтримувати, коли вона говорить правду.
5. Усвідомлена брехня
У певний момент періодична брехня може перетворитися на звичку. Дитина хоче надурити, її стосунки з оточуючими будуються на брехні. Основна причина такої поведінки – невдоволеність реальним життям та постійні побоювання реакції батьків (зазвичай малечу не хвалять у жодному випадку). Діти брешуть тому, що їх навчили, що вони погані. Найчастіше дитина бреше не тільки оточуючим, але й собі, і починає жити у власному вигаданому світі. У цьому випадку допоможе консультація сімейного психолога, бо потрібно, аби й батьки переглянули власну поведінку.
У певний момент періодична брехня може перетворитися на звичку. Дитина хоче надурити, її стосунки з оточуючими будуються на брехні. Основна причина такої поведінки – невдоволеність реальним життям та постійні побоювання реакції батьків (зазвичай малечу не хвалять у жодному випадку). Діти брешуть тому, що їх навчили, що вони погані. Найчастіше дитина бреше не тільки оточуючим, але й собі, і починає жити у власному вигаданому світі. У цьому випадку допоможе консультація сімейного психолога, бо потрібно, аби й батьки переглянули власну поведінку.
6. Бажання справити краще враження
Діти брешуть, бо хочуть справити враження на інших. Наприклад, син розкаже друзям, що на змаганнях пробіг швидше за інших, а донька розкаже батькам, що з математики отримала 12 балів, правда, вчителька записала їх у свій блокнот, а не в щоденник. Часто це відбувається задля маскування невпевненості. Спроба бути краще за своїх однолітків може стати причиною відвертої брехні чи перебільшеної правди.
Якщо ви спостерігаєте, що дитина бреше, аби справити враження на інших, попрацюйте над її самооцінкою. Та спершу поговоріть, до чого може призвести подібна поведінка. Також допоможіть налагодити контакт з однолітками без брехні. Хваліть за зусилля, а не за результат.
Діти брешуть, бо хочуть справити враження на інших. Наприклад, син розкаже друзям, що на змаганнях пробіг швидше за інших, а донька розкаже батькам, що з математики отримала 12 балів, правда, вчителька записала їх у свій блокнот, а не в щоденник. Часто це відбувається задля маскування невпевненості. Спроба бути краще за своїх однолітків може стати причиною відвертої брехні чи перебільшеної правди.
Якщо ви спостерігаєте, що дитина бреше, аби справити враження на інших, попрацюйте над її самооцінкою. Та спершу поговоріть, до чого може призвести подібна поведінка. Також допоможіть налагодити контакт з однолітками без брехні. Хваліть за зусилля, а не за результат.
Що можуть зробити батьки та вчителі
Передусім важливо зрозуміти причину брехні. Немає жорстких рекомендацій, які стануть панацеєю в усіх випадках, проте є загальні рекомендації:
1. Якщо це брехня через брак уваги, то можна не робити акценти на ситуації, а одразу перейти до нейтралізації першопричини проблеми. Починайте працювати над підвищенням самооцінки дитини, спілкуйтеся з нею, покажіть її значущість.
2. Коли ситуація ускладнилась, але не є критичною, зробіть зауваження, типу: «Твоя розповідь звучить, наче казка. Може, ти розкажеш мені, що відбулося насправді?». У такий спосіб ви можете звернути увагу на поведінку дитини і спонукати її казати правду.
3. Серйозну проблему потрібно вирішувати більш радикально. Це актуально передусім для школярів старше 10 років. Дайте зрозуміти дитині, що брехня може призвести до поганих наслідків чи незначного покарання (не користуватися ґаджетами, не отримати частину кишенькових коштів тощо). Системна чи серйозна брехня тягне за собою більш серйозні покарання.
5. Влаштовуйте перевірку правдою. Якщо у класі трапилась якась оказія, і ви знаєте, хто винуватець, дайте можливість сказати правду, навіть якщо спершу була озвучена відверта брехня. Ефективно діє фраза: «Я вийду на 10 хвилин, а потім повернусь, аби озвучити те саме запитання. Якщо ви скажете правду, то проблем у вас не буде».
6. Налаштуйте дитину, нагадавши, що ніхто не ідеальний, всі помиляються. Але кожен може виправитися, зробивши вибір на користь правди.
7. Враховуйте особливості кожної дитини. Наприклад, учень з синдромом дефіциту уваги схильний до імпульсивних відповідей, які схожі на брехню. Дайте йому додатковий час, аби вони могли сформулювати нормальну відповідь. Така імпульсивність заважатиме і вдома, й у школі. Коли це стало перепоною навчанню, разом виробляйте повільніший темп роботи.
Також психологи рекомендують будувати довірливі відносини. Особливо актуально це у спілкуванні з підлітками. Чим старша дитина, тим гірші наслідки можуть бути у гіпотетичної брехні. Наприклад, ви знаєте, що ваш син чи донька пішли на день народження друга. І ви здогадуєтесь, що там буде алкоголь, хоча вас запевняли, що всі питимуть солодку воду. Уявіть, що підлітки пили спиртне і комусь стало погано, чи вони втрапили в халепу. У цій ситуації ви хотіли, аби дитина зателефонувала і попросила про допомогу, чи збрехала, лякаючись покарання? Побудова довірливих відносин вимагає часу, тому варто «починати з учора».
Передусім важливо зрозуміти причину брехні. Немає жорстких рекомендацій, які стануть панацеєю в усіх випадках, проте є загальні рекомендації:
1. Якщо це брехня через брак уваги, то можна не робити акценти на ситуації, а одразу перейти до нейтралізації першопричини проблеми. Починайте працювати над підвищенням самооцінки дитини, спілкуйтеся з нею, покажіть її значущість.
2. Коли ситуація ускладнилась, але не є критичною, зробіть зауваження, типу: «Твоя розповідь звучить, наче казка. Може, ти розкажеш мені, що відбулося насправді?». У такий спосіб ви можете звернути увагу на поведінку дитини і спонукати її казати правду.
3. Серйозну проблему потрібно вирішувати більш радикально. Це актуально передусім для школярів старше 10 років. Дайте зрозуміти дитині, що брехня може призвести до поганих наслідків чи незначного покарання (не користуватися ґаджетами, не отримати частину кишенькових коштів тощо). Системна чи серйозна брехня тягне за собою більш серйозні покарання.
5. Влаштовуйте перевірку правдою. Якщо у класі трапилась якась оказія, і ви знаєте, хто винуватець, дайте можливість сказати правду, навіть якщо спершу була озвучена відверта брехня. Ефективно діє фраза: «Я вийду на 10 хвилин, а потім повернусь, аби озвучити те саме запитання. Якщо ви скажете правду, то проблем у вас не буде».
6. Налаштуйте дитину, нагадавши, що ніхто не ідеальний, всі помиляються. Але кожен може виправитися, зробивши вибір на користь правди.
7. Враховуйте особливості кожної дитини. Наприклад, учень з синдромом дефіциту уваги схильний до імпульсивних відповідей, які схожі на брехню. Дайте йому додатковий час, аби вони могли сформулювати нормальну відповідь. Така імпульсивність заважатиме і вдома, й у школі. Коли це стало перепоною навчанню, разом виробляйте повільніший темп роботи.
Також психологи рекомендують будувати довірливі відносини. Особливо актуально це у спілкуванні з підлітками. Чим старша дитина, тим гірші наслідки можуть бути у гіпотетичної брехні. Наприклад, ви знаєте, що ваш син чи донька пішли на день народження друга. І ви здогадуєтесь, що там буде алкоголь, хоча вас запевняли, що всі питимуть солодку воду. Уявіть, що підлітки пили спиртне і комусь стало погано, чи вони втрапили в халепу. У цій ситуації ви хотіли, аби дитина зателефонувала і попросила про допомогу, чи збрехала, лякаючись покарання? Побудова довірливих відносин вимагає часу, тому варто «починати з учора».
Чого робити не варто
Не називайте дитину брехуном, це жахлива помилка. Ця проста фраза може травмувати та мати погані наслідки. Якою б не була мотивація першої брехні, наступного разу в голові буде думка: «Мама все одно не повірить мені, навіщо говорити правду?». Це спричинить погіршення емоційного стану та може породити серйозні комплекси.
Це основне правило. З будь-якою ситуацією можна впоратися, варто приділити більше уваги дитині, адже у кожної неправди є своя причина, і дорослі мають її знайти, аби у майбутньому таке не повторилось.
Джерело: https://naurok.com.ua/post/chomu-diti-breshut-ta-scho-z-cim-robiti
Не називайте дитину брехуном, це жахлива помилка. Ця проста фраза може травмувати та мати погані наслідки. Якою б не була мотивація першої брехні, наступного разу в голові буде думка: «Мама все одно не повірить мені, навіщо говорити правду?». Це спричинить погіршення емоційного стану та може породити серйозні комплекси.
Це основне правило. З будь-якою ситуацією можна впоратися, варто приділити більше уваги дитині, адже у кожної неправди є своя причина, і дорослі мають її знайти, аби у майбутньому таке не повторилось.
Джерело: https://naurok.com.ua/post/chomu-diti-breshut-ta-scho-z-cim-robiti
___________________________________________
ТЕОРІЯ ПОКОЛІНЬ В ОСВІТІ:
КОРОТКО ПРО ВАЖЛИВЕ
Чому ми різні і як почути один одного?Теорію поколінь створили американські вчені Нейл Хоув (Neil Howe) і Вільям Штраус (William Strauss) в 1991 році. Основою цієї моделі є цінності людей. Так, на думку сучасних учених, саме цінності і їх схожість, а не вік, формують і визначають покоління як групу людей, народжених у певний віковий період, що випробували вплив одних і тих же подій і особливостей виховання, зі схожими цінностями.
Ми цих цінностей не помічаємо, але саме вони багато в чому визначають нашу поведінку: як ми спілкуємося, як вирішуємо конфлікти і будуємо команди, як розвиваємося, що і як купуємо, що нас мотивує, як ставимо цілі і управляємо людьми.
Теорію поколінь сьогодні широко використовують маркетологи, соціологи та економісти, психологи, управлінці. Адже, розгадавши таємницю відмінностей поколінь, можна знайти ключик до представників різного віку.
Виділяють шість поколінь (з тих, що сьогодні живуть):
- покоління переможців або GI (народилися в 1901- 1922);
- мовчазне покоління (1923 – 1942);
- покоління бумерів або бебі-бумери (1943 – 1963);
- покоління Х (1963 – 1983);
- покоління Y (1983 – 2003);
- покоління Z (2003 – 2023).
Розглянемо останні чотири покоління.
Бебі-бумери (1943 – 1963)
Цінності, особливості: ідеалізм, оптимізм, молодість, здоров’я, робота, залученість, імідж, особиста винагорода і статус, ностальгія, сім’я, орієнтація на команду, праця, грамота, медаль.
Як з ними спілкуватися представникам інших поколінь:
- Вислухайте до кінця (розмова може бути довгою)
- Буде багато запитань
- Потрібні аргументи, щоб переконати.
Покоління Х (1963 – 1983) «Быстрее, выше, сильнее»
Цінності, особливості: самостійність, зміни, вибір, надія на себе, індивідуалізм, виживання, навчання протягом всього життя, прагматизм, рівноправність, свобода, споживання, різкі, люблять командувати, чекають від інших самостійності.
Як з ними спілкуватися представникам інших поколінь:
- Не перебивайте
- Нейтральна інтонація
- Конкретне запитання – конкретна відповідь
- При розмові з ними заборонено використовувати такі слова як «ні», «не можливо» – завжди пропонувати їм якесь рішення.
Покоління Y (1983 – 2003) Digital immigrants
Цінності, особливості: зміни, оптимізм, жити сьогоднішнім днем, комунікабельність, впевненість в собі, різноманітність, підпорядкування, мораль, негайна винагорода, громадянська свідомість, досягнення, наївність, профі у техніці, креативність, їм важливо бути собою разом із командою («Не важливо, скільки я коштую, важливо – скільки мені потрібно»), життя – це свято.
Як з ними спілкуватися представникам інших поколінь:
- Зрозумійте їх
- Давайте зворотній зв’язок
- Хваліть
- Дозвольте їм швидше рости.
Покоління Z (2003 – 2023) Digital natives
Цінності, особливості: відданість, дотримання правил, закон і порядок, жертовність, честь, терпіння, економність, підприємницькі якості, тривалість уваги 8 секунд, самостійні у побуті, люблять готувати, досвідчені споживачі, економічно грамотні, зрілі та здатні до самоконтролю, хочуть отримати освіту та знання, їм не все одно, реалісти, дивляться у майбутнє.
Як з ними спілкуватися представникам інших поколінь:
- Постійно використовуйте зображення для привертання їхньої уваги (саме для них були придумані emozzi та стікери)
- Говоріть як із дорослими, навіть на глобальні теми
- Враховуйте, що в них є своя думка і право впливати на сімейні рішення
- Розвивайте в них дух підприємництва
- Залучайте до вирішення соціальних проблем, благодійності
- Заохочуйте в них допитливість.
Представники цього
покоління розглядаються як діти покоління Х, а іноді й покоління Y, і як діти
Інтернету та мобільних технологій, бо з усіма сучасними технологіями вони на
«ти» ще з раннього дитинства. Зети не мали типового дитинства «у дворах», а
тому й не є командними гравцями, їх треба цьому вчити. Вони не відчувають
дистанції, на рівних спілкуються зі старшими за віком. Досить волелюбні, тож їх не можна примушувати до
будь-чого, однаково вони не будуть робити те, чого не забажають самі. Більшість
інформації зети отримують з Інтернет-ресурсів, а така освіта часто має
ситуативний і поверхневий характер. Попри це, зети люблять вчитися, знаходити
рішення складних ситуацій та розв’язувати найскладніші задачі, вони швидко
засвоюють нові знання, відрізняються своєю неймовірною багатозадачністю та
креативністю
Діти покоління Z можуть миттєво отримувати
інформацію з будь-якої частини світу, тому вчитель для них скоріше мудрий
провідник в океані знань. Зети швидко перемикають увагу, отже, щоб вивчити
певний матеріал, їм варто часто змінювати види діяльності. Їх мозок, що
звик до високої швидкості обробки інтернет-інформації, починає нудьгувати, коли
інформації мало. Тож потрібно якісно структурувати навчальний процес, робити
його динамічним. Матеріал повинен бути захопливим і наочним, його слід подавати
в оптимістичному тоні: позитивізм мислення сприяє розумовій активності. Всі завдання
потрібно формулювати чітко і детально.
Важливо мотивувати учнів. Все, що вони роблять,
потребує реакції оточуючих, схвалення. Головне – це увага до їхньої
особистості, вони просто «пожирачі» емоцій. Незважаючи на те, що зети
індивідуалісти, їх треба залучати до командної роботи. Аби їхня праця давала
найкращий результат, необхідно давати їм творчі завдання, максимально цікаві
для них. При цьому вони повинні відчувати свою діяльність корисною для
оточуючих.
Проаналізувавши історію починаючи практично з XV століття до наших часів, вчені-засновники Теорії встановили, що розвиток поколінь повторюється! Приблизно через 80-тирічний цикл, за який встигає змінитися відповідно чотири покоління. Очікується, що вони повторять цінності покоління GI (1900-1923).
Джерела:
1. http://management.fmm.kpi.ua/%D1%82%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%8C-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B5/
2. http://www.stend.kharkov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=222:2018-10-04-09-31-41&catid=36:2011-09-13-07-20-14&Itemid=89
Розглянемо останні чотири покоління.
Проаналізувавши історію починаючи практично з XV століття до наших часів, вчені-засновники Теорії встановили, що розвиток поколінь повторюється! Приблизно через 80-тирічний цикл, за який встигає змінитися відповідно чотири покоління. Очікується, що вони повторять цінності покоління GI (1900-1923).
Джерела:
1. http://management.fmm.kpi.ua/%D1%82%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%8C-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B5/
2. http://www.stend.kharkov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=222:2018-10-04-09-31-41&catid=36:2011-09-13-07-20-14&Itemid=89
ЯК ПОДОЛАТИ ТРУДНОЩІ
ПЕДАГОГУ-ПОЧАТКІВЦЮ
Жити ONLINE: 10 заповідей інтернет-етикету на карантині і після
Чути себе: як боротись з професійним вигоранням у вчителів
Навчання вдома: практичні поради для вчителів від психологині Світлани Ройз
1. Якщо ви занепокоєні незвичною працею в онлайн-режимі, ви можете відверто сказати дітям, що це для вас новий досвід і ви трохи збентежені роботою в онлайн. Це нормально – сказати дітям будь-якого віку, що ви це робите вперше і вам дещо ніяково.
Те, як ви опановуєте новий досвід, може бути більшим уроком для дітей, ніж те, що вони вчать сьогодні за навчальним планом.
Комментариев нет:
Отправить комментарий